Бетон вже давно є невід’ємною частиною нашого життя. Ми бачимо його, виходячи з дому, живемо поруч з ним, використовуємо його в повсякденності. Бачачи його щодня, ми навряд чи замислюємося, наскільки важливим матеріалом він є для нас і як довго рука об руку він йшов по сторінках історії, допомагаючи вдосконалюватися людської цивілізації. Від давнини до сучасності бетон вже не перше сторіччя є не тільки одним з найбільш затребуваних будівельних матеріалів в світі, але й є найбільш споживаним у всіляких галузях промисловості.

Беручи початок свого існування під жарким сонцем Стародавньої Месопотамії, він знайшов своє широке застосування в відбудовування прекрасних міст Стародавнього Риму. Недарма Апеннінській півострів багатий на вулканічні відкладення, отже нащадкам етрусків були легко доступні компоненти, з яких може бути приготований бетон, включаючи «пуцолани» і лавовий щебінь. Так з’явилося поняття «римський бетон» – opus caementicium, де слово «Caementum» означало «бутовий камінь», «тесаний камінь» і також кам’яні складові для наповнення порожнин несучих стін.

У той далекий час сполучною речовиною виступала вапно з додаванням природного або штучного кераміки (пуццолан, пемза, цегла). Для отримання «римського бетону» тодішньому громадянину Великої Імперії потрібно було як слід попотіти. Подрібнити до вкрай тонкого помелу перераховані вище компоненти, обережно змішати їх з піском, додати води, а потім заважати, заважати і ще раз заважати. Не забувши в процесі перемішування додати трохи спеціального наповнювача для отримання прекрасної однорідної маси. Отриману пластичну суміш заливали в опалубку і ущільнювали трамбуванням. Після затвердіння бетону опалубку знімали. Пропорція «пісок – сполучна речовина» в суміші залежало від її призначення і коливалося від 3: 1 до 2: 1. Як це не дивно, технологія будівництва римлян жива і понині, тільки замість суміші вапна з вулканічними продуктами застосовують портландцемент. Але свого часу «римський бетон» отримав масове поширення в межах Римської Імперії. З нього будували арки, храми, різноманітні громадські будівлі та споруди, застосовували і для приватного будівництва при зведенні прекрасних вілл і звичайних домів. Навіть велике чудо будівництво того часу – Пантеон, має найбільший купол в світі, виконаний з неармованого бетону.

Якби так тривало далі, можливо «римський бетон» здобув би широке розповсюдження навколо світу, але в силу певних обставин Велика Римська Імперія розпалася на Західну і Східну. І технологію «римського бетону» вдалося зберегти саме в Західної Римської Імперії, а Східна перейшла на більш дешеві матеріали – там ще дуже довго використовували при будівництві камінь, що змінився трохи пізніше недорогою плінфою (рід цегли).

Однак і Західна Римська Імперія недовго користувалася своїм спадком. Три хвилі переселенців, загальна розруха, голод і війни призвели нову країну до занепаду. Розірвання торгових зв’язків, глибока економічна і політична криза – все це повністю звела нанівець не тільки широкомасштабне монументальне будівництво, та здебільшого будь-яке будівництво з використанням складних високо наукових технологій того часу. Так швидкими темпами відбулася деградація ремесла і науки, а внаслідок – втрата виробництва «римського бетону».